- 🖊 Заповіт та отримання спадщини.
- 🖊 Форма та зміст заповіту.
- 🖊 Заповідальна відмова – чим загрожує наявність цих слів у заповіті?
- 🖊 Отримання спадщини за законом (без заповіту).
- 🖊 Як відбувається оформлення спадщини?
Часто нерухомість, отримана у спадок від бабусі або інших родичів, стає об’єктом купівлі-продажу. Такі квартири та будинки мають дещо особливий статус, бо будь-якої миті можуть з’явитися інші спадкоємці. Якщо угода зірветься на початковій стадії – півбіди, але якщо родичі померлого ініціюють судові позови з метою отримання цього житла, або його частини – потрібно готуватися до тривалого процесу.
Як запобігти появі спірних ситуацій зі спадковою нерухомістю, за якими параметрами перевіряти житло і на що звернути увагу – поговоримо нижче.
Заповіт та отримання спадщини.
Спадкування за заповітом, який залишив померлий, начебто вирішує всі проблеми. У документі написано кому дістанеться будиночок у селі, які питання ще можуть виникнути?
Заповіт – це у письмовій формі викладена воля спадкодавця, у якому вирішує, хто стане власником майна після його смерті. Особливість заповіту полягає в тому, що спадкоємцем може бути будь-яка особа, незалежно від наявності родинних зв’язків між померлою та особою, на чию користь майно відпущено. Якщо померлий розпорядився так, що нерухомість переходить у власність сторонньої особи – це часто дивує родичів, і вони всіляко намагаються оскаржити заповіт.
Закон передбачив, що певна категорія родичів не може бути позбавлена права на спадщину, і ці особи одержують певну частку спадкового майна, якщо вони є померлими:
- дітьми, які не досягли повноліття або втратили працездатність.
- батьками (якщо вони непрацездатні).
- чоловіком (який також втратив працездатність).
Зазначені вище особи незалежно від того, на чию користь оформлено заповіт, маю право на обов’язкову частину у спадок. Їм дістанеться половина того майна, яке вони отримали б за відсутності заповіту (успадкували за законом).
Нотаріус, оформлюючи спадщину, повинен з’ясувати, чи немає у померлого родичів, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Іноді такі родичі з’являються після отримання спадщини, продажу спадкової нерухомості.
Такими родичами можуть бути:
- дружини, шлюб з якими розірваний у судовому порядку за часів дії Кодексу про шлюб та сім’ю, але розлучення не оформлено в органах РАГСу.
- позашлюбні діти, з якими померлий не спілкувався або не знав про їхнє існування.
Важливо, що у судовому порядку розмір обов’язкової частки може заперечуватися, тому спадкові суперечки явище малоприємне.
Крім цього, через суд родичі померлого можуть визнати заповіт недійсним. Подібне трапляється, якщо спадкодавець розпорядився своїм майном на користь сторонніх осіб, оформив заповіт безпосередньо перед смертю або за інших обставин, що вимагають перевірки.
Причиною визнання заповіту недійсним є також психічний стан спадкодавця та її здоров’я. Якщо є припущення, що на момент підписання документа спадкодавець не усвідомлював своїх дій, родичі також можуть ініціювати звернення до суду.
Форма та зміст заповіту.
Зазначимо, що до оформлення цього документа закон висуває жорсткі вимоги, особливо якщо в заповіті йдеться про нерухоме майно.
Форма заповіту – письмово. Усне розпорядження спадкодавця юридичної сили немає. Крім письмової форми, заповіт засвідчується уповноваженою особою – має бути засвідчено нотаріусом, представником місцевої ради (якщо у населеному пункті немає нотаріуса), капітаном судна (якщо спадкодавець у плаванні), головним лікарем (якщо спадкодавець перебуває на стаціонарному лікуванні) тощо.
Підпис спадкодавця. Заповіт обов’язково має бути підписаний спадкодавцем. Якщо через фізичні недоліки спадкодавець не може поставити свій підпис, замість нього це робить третя особа. При цьому громадянин, який ставить підпис, не повинен бути заінтересованою особою (нотаріусом, родичем тощо). Інформація про нього вноситься до заповіту, в якому зазначено, що підписано воно саме цією людиною і чому це не зробив спадкодавець.
У заповіті обов’язково вказується дата та місце його складання. Один екземпляр документа залишається у нотаріуса, другий видається на руки спадкодавцю.
Заповідальна відмова – чим загрожує наявність цих слів у заповіті?
З першого погляду можна подумати, що заповідач відмовляється заповідати майно. Насправді йдеться про певні обмеження для спадкоємця за заповітом. Цей механізм заділяється щодо нерухомого майна, яке переходить до спадкоємця. Спадкодавець у заповіті може обумовити обов’язок особи, яка успадкувала нерухомість, надати її для користування третій особі. Уточнимо, що право власності на спадщину виникає лише у спадкоємця, однак у третьої особи, зазначеної у заповіті, виникає право користування спадковим майном.
У зв’язку з цим не варто читати заповіт «між рядків», а необхідно детально вивчити його зміст.
Отримання спадщини за законом (без заповіту).
Якщо спадкодавець не розпорядився майном, яке належало йому за життя, спадкування відбувається у порядку, визначеному Цивільним кодексом України. При наслідуванні за законом майно ділиться між родичами померлого в порядку черговості, а черг спадкування законодавець виділив п’ять.
Правило черговості працює в такий спосіб – якщо спадкодавець має спадкоємці першої черги, майно ділиться з-поміж них у рівних частинах. Якщо спадкоємці першої черги відсутні, до успадкування допускаються родичі, що належать до другої черги спадкоємців. Відсутність найближчих родичів відкриває шляхи для успадкування більш далекими родичами померлого.
Окремо зазначимо, що згідно із законом успадковувати можуть також особи, які не перебували у родинних зв’язках із спадкодавцем. До таких відносяться:
- утриманці (громадяни, яким спадкодавець допомагав матеріально протягом п’яти років, і ця допомога була єдиним джерелом доходу). При цьому важливим є статус цих осіб – вони мають бути неповнолітніми чи непрацездатними.
- особи, які мешкали однією сім’єю з померлим. Загальне проживання має бути тривалим (не менше п’яти років).
- онуки померлого (у разі смерті батьків, які не встигли прийняти спадок). Частина майна, на яке мали право батьки як спадкоємці, переходить до них.
Крім цього, зауважимо, що якщо спадкоємців кілька, вони можуть між собою обумовити особливості успадкування (збільшити/зменшити частину кожного з них). Якщо це рішення взаємне, оформляється воно письмово і засвідчується нотаріусом.
Відкриваючи спадкову справу, нотаріус обов’язково встановлює коло спадкоємців. Особи, які бажають прийняти спадок згідно із законом, протягом 6 місяців з моменту смерті спадкодавця звертаються з письмовою заявою до нотаріуса.
Перепустка цього терміну без поважних причин може позбавити людини права на спадкування. Якщо ж звернення до нотаріуса не відбулося з об’єктивних причин, суд встановлює додатковий термін для ухвалення спадщини.
Як відбувається оформлення спадщини?
Незалежно від способу наслідування (за заповітом або законом), спадкоємець повинен пройти процедуру оформлення спадщини.
1. Подання заяви та відповідних документів до нотаріальної контори.
2. Отримання свідоцтва про право спадщину. (Після закінчення 6 місяців з моменту смерті спадкодавця).
3. Реєстрація права власності у БТІ та отримання документа про реєстрацію права власності.
4. Розпорядження спадковим майном.
Щодо розпорядження майном, зокрема його відчуження, документи мають бути в повному порядку.
Купуючи нерухоме майно, отримане продавцем у спадок, не варто економити та приховувати реальну вартість житла. У договорі обов’язково вказуйте суму, яку передаєте продавцю. Це убезпечить вас від можливих проблем, які виникають при оспорюванні заповітів, появі нових спадкоємців і т.д.
НИЦ АНАТОЛИЙ СЕРГЕЕВИЧ